Пам'яті загиблих воїнів АТО Рокитнівщинни

 

Тіт  Володимир  Степанович (26.05.1980-25.12.2015)

  Тіт  Володимир Степанович  народився  26 травня 1980 року в селі Сновидовичі Рокитнівського  району  Рівненської області.  В 1996 році пішов до першого класу Сновидовицької  ЗОШ I-III  ступеня, де здобув неповну загальну  освіту.

      В 1995 році вступив до Сарненського ПТУ – 38, де здобув   спеціальність сантехнік – газозварювальник. В 1998 році був призваний  на строкову службу до лав Збройних Сил України . Службу проходив в місті Сімферополь,  в\ч А-2609 , 7 Кримська дивізія НГУ на 1,5 роки.  Після армії продовжив навчання в Рокитнівському ПТУ .

   У 2001 році Володимир працював газозварювальником в Український лісопереробній компанії  (УЛПК) «Роксолана».

   8 серпня 2014 року під час мобілізації  пішов захищати кордон Батьківщини. Спочатку проходив навчання на Яворівському полігоні, потім  службу в  51-шій окремій механізованій бригаді міста Володимир – Волинська (3 місяці). Пізніше був переведений в 24 – ту окрему механізовану бригаду. Після цього служив гранотометчиком в Луганську, селище Кримське.  В 2015 році отримав  осколочне поранення правого стегна. Через постійні обстріли два тижні пролежав в бліндажі.

  Після поранення отримав відпустку на 10 днів, проходив лікування в Рокитнівській центральній районній лікарні,   діагноз –  відкрита язва.

    Помер 25 грудня 2015 року.

Клименко Руслан Юрійович (08.09.1978 -12.03.2016)

Народився Юрійович Клименко 8 вересня 1978 року в селищі Рокитне.

 З 1985 по 1992 рік навчався Рокитнівській середній школі №1. Упродовж 1992-1994 рр. здобував професію столяра, будівельника, теслі у Рокитнівському професійно-технічному училищі.

Працював різноробочим у приватних структурах.20 липня 2015 року призваний по частковій мобілізації захищати рубежі країни.Службу ніс в населеному пункті Єлизаветівка Донецької області.

 12 березня 2016 року Юрійович Клименко помер в районній лікарні м. Курахове (Донецька область). Залишилися батько та дорослий син.

  Місце поховання смт. Рокитне, Рівненська область

Маринич Віталій Петрович (02.02.1992 – 22.05.2014)

Маринич Віталій Петрович народився 2 лютого 1992 року в селі Рокитне Рокитнівського району Рівненської області. З 1998 по 2008 рік навчався у Рокитнівському навчально-виховному комплексі «Школа І-ІІІ ст. – ліцей». У тому ж 2008 році вступив до Рокитнівського професійного ліцею, який закінчив у 2010 році, здобувши спеціальність муляр-пічник, штукатур. У квітні 2010 року був призваний на строкову службу, яку проходив у в/ч ВІТІНТУКПІ м. Київ. У квітні 2011 року звільнений в запас з посади механіка автомобільного відділення взводу МТЗ . З вересня 2012 року по лютий 2014 року працював у Рокитнівській пожежній частині.
10 квітня 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України. Солдат-розвідник 51-ї окремої механізованої бригади.

Обставини загибелі: біля шостої години ранку між Ольгинкою та Володимирівкою поблизу міста Волноваха стався напад диверсійно-терористичної групи на загін українських військових. За словами очевидців, бойовики приїхали на двох інкасаторських машинах та двох позашляховиках, відкрили масований вогонь з гранатометів і ПЗРК, кулеметів. Під час обстрілу один із снарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Внаслідок бою 17 військових загинуло, багатьох було поранено
Загинув 22 травня 2014 року в бою з терористами під Волновахою.

    Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).

Кулакевич Станіслав Андрійович (09.03.1989 – 26.07.2014)

 Народився 9 березня 1989 року в селі Блажове Рокитнівського району Рівненської області. З 1995 по 2006 рік навчався в Блажівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня.
 З квітня 2007 по квітень 2008 року ніс строкову службу в рядах Збройних Сил України в десантних військах на посаді командира відділення.

За сумлінне виконання військового обов’язку був неодноразово удостоєний відзнак та нагород від керівництва армії.
10 квітня 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Молодший сержант, снайпер, служив у 51-ій окремій  механізованій бригаді. Загинув 26 липня 2014 року  від вогнепальних поранень у зоні АТО під час виконання бойових завдань.

   Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Білець Петро Васильович (28.05.1986 – 29.08.2014)

  Петро Білець народився 28 травня 1986 року в селі Нетреба Рокитнівського району Рівненської області. Навчався в Нетребській ЗОШ І-ІІ ступенів, яку закінчив у 2000 році.  З 2003 року по 2005 рік ніс строкову службу в рядах Збройних Сил України у м. Львові в танкових військах.

      Деякий час працював у Борівському лісництві різноробочим.
   10 квітня 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України, м. Володимир-Волинськ, 51-ша механізована бригада.

   Рядовий 51-ї окремої механізованої бригади останній раз вийшов на зв’язок 28 серпня. Загинув1 вересня 2014 року у бою під Іловайськом  під час виходу з Іловайського котла так званим «зеленим коридором» на дорозі в районі с. Новокатеринівка. Другого  вересня тіло солдата разом з тілами 97 інших загиблих у цей день було привезено до запорізького моргу. Петро Білець був упізнаний бойовими товаришами та родичами.
   Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).