Цінність і неповторність життя людини.

                                   Цінність і неповторність життя людини.

Життя – це те, що люди найбільше

намагаються зберегти і найменше бережуть.

Жан де Ламбрюйер

У ЧОМУ СУТЬ ЖИТТЯ?

(легенда)

Один заможний іноземець їхав на своєму шикар­ному автомобілі і сталося таке, що машина зіпсувала­ся на тому місці, де біля дороги у стані глибокої ме­дитації сидів мудрець. Після кількох спроб полагоди­ти автомобіль багач, роздратований своєю невдачею, звернувся до старця, який нічого корисного (на думку багатія) не робив:

-     Чого ти тут сидиш без діла?

-     А що мені робити? - питає мудрець.

-     За цей час ти міг би заробити багато грошей!

-     А навіщо? - здивувався мудрець.

-     Як навіщо? - ще більше здивувався багач. - Ти міг би вкласти гроші у банк, під відсотки, твої заоща­дження зростали б з кожним днем, і згодом ти став би багатою людиною.

-     А навіщо мені бути багатим? - пильно глянувши на багача, спитав мудрець.

-     Як навіщо?.. - розгубився багатій. - Багата лю­дина може нічого не робити і спокійно насолоджува­тися життям...

-     Слухай, - сказав старець, - навіщо мені робити стільки зайвих дурниць, якщо я і так спокійно насо­лоджуюся життям?!

А що ж таке життя?

Життя - це диво, насолода, феномен, який намагалися роз­гадати і пізнати мудреці і філософи, лікарі і біологи, письмен­ники і поети... Чарівність і неповторність життя оспівана у вір­шах і прозі, у фольклорі і піснях, у живописі та скульптурі.

Людина - дитя Землі і Космосу. Фізичне життя пов'язує нас з особливою частиною Всесвіту, в якому ми живемо і яку нази­ваємо Землею. Ми пов'язані з Матір'ю-Землею за допомогою їжі, яку споживаємо, води, яку п'ємо, повітря, яким дихаємо, за допомогою Сонця з його всеохоплюючою енергією. І від усьо­го цього залежить не лише здоров'я нашого організму, але і тривалість нашого життя.

А чи знаєш ти заповіт життя?

Кілька років тому пішла з життя велика жінка. Вона - гро­мадянка світу в найвищому розумінні слова. Це - мати Тереза, лауреатка Нобелівської премії миру, яка стала загальнолюдсь­ким символом милосердя, діяльного гуманізму.

Вона померла. Але з'ясувалось, що мати Тереза залишила духовний заповіт. Ось він:

*     Життя  -  це можливість.  Скорис­тайся нею.

*     Життя - це краса. Замилуйся нею.

*     Життя - це мрія. Здійсни її.

*     Життя - це виклик. Прийми його.

*     Життя - це борг твій сущий. Ви­конай його.

*     Життя - це гра. Стань гравцем.

*     Життя - це багатство. Не розтринькуй його!

*     Життя - це спадок. Бережи його.

*     Життя - це любов. Насолодись нею сповна!

*     Життя - це таїна. Пізнай її.

*     Життя - це пісня. Доспівай її до кінця.

*     Життя - це боротьба. Стань борцем.

*     Життя - безодня незнаного. Ступи в неї без страху.

*     Життя - удача. Шукай цю мить!

*     Життя таке прекрасне - не загуби його

            А що ж головне у житті?

      З дитинства ти пам’ятаєш як батьки говорять: гроші то не головне, головне … Звісно ж – здоров’я. Саме у здоров’ї полягає цінність нашого життя.

   Зараз нараховується понад трьохсот визначень поняття «здоров’я». Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ)визначає здоров’я як стан цілковитого фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише відсутності хвороб. Таке визначення, як видно, і дійсно мало чим відрізняється від визначення дитини у п’ятому класі, наведеного вище, однак є більш складнішим і розширенішим.

Запам’ятай його!

Яке може бути здоров’я?

Здоров’я може бути:

1.     Міцне –коли людина не скаржиться на болі, добре спить, має достатню працездатність, активна, має нормальний апетит, швидко не втомлюється, життєрадісна.

2.     Слабке – коли людина скаржиться на болі у серці, задишку, поганий сон, кашель, нежить, швидку втому, поганий апетит тощо.

Коли людина буває дійсно здоровою?

З давніх часів люди намагалися виокремити певні загальні ха­рактеристики (параметри) здоров'я. Найчастіше першим із таких параметрів називають здорове, гармонійно розвинене тіло. Але людина — не лише тіло. Від того, як влаштована її психіка, як вона реагує на інших, залежить її спокій, рівновага, комфорт, без яких життя не може бути повноцінним. Тому, коли говорять про здоров’я, вказують, перш за все, на те, що це – феномен цілісний і більш ширший.

«Якщо ви захворіли, змініть харчування. Якщо це не допомогло, змініть спосіб життя. Коли і це не допомогло, тоді звертайтеся до лікаря», — такі поради давав батько медицини, великий мисли­тель Стародавньої Греції Гіппократ. Він рекомендував людині жити в гармонії з природою. Таким чином, поняття здоров'я об'єднує багато аспектів: культуру харчування, екологію, гігієну, запобіган­ня шкідливим звичкам, формування культури міжособистісних від­носин тощо.

Як зберегти здоров’я?

Одним із ефективних шляхів до міцного здоров’я вважають здоровий спосіб життя.

Що таке здоровий спосіб життя?

«Зберігати, розвивати, відновлювати» — такою є формула здорового способу життя, закон для кожного, хто хоче щодня мати добре самопочуття і досягти успіху в житті.

Зберігати — означає поводитися так, щоб не шкодити своєму здоров'ю: уникати небезпечних ситуацій, остерігатися шкідливих звичок, наприклад, недосипати, бездумно гаяти час перед телевізо­ром. Не можна вживати зіпсовану та шкідливу їжу, а тим більше — тютюн, алкоголь чи наркотики. Дуже обережно слід користува­тися інструментами, фарбами та іншим, чим можна травмуватись або отруїтися.

Розвивати — означає працювати над розвитком своїх здібнос­тей і можливостей. Ти вже знаєш, що тренуваннями можна вдоско­налити можливості свого тіла: навчитися швидше бігати, вище стри­бати, далі плавати. Проте фізичне благополуччя — це лише один із вимірів твого здоров'я.

Ми живемо в складному й мінливому світі, де чи не щодня ви­никають якісь проблеми. Щоб успішно долати їх удома, в школі чи під час спілкування з друзями, тобі необхідно набути особливих на­вичок, їх ще називають життєвими навичками, сприятливими для здоров'я. Це уміння, які допомагають людям краще спілкуватись та розуміти одне одного й уникати зайвого ризику. «Життєвими» їх називають тому, що вони необхідні кожному, не­залежно від того, чим він займається, яку професію обере.

Більшість людей набувають цих навичок методом «проб і поми­лок». Але той, кого навчили цього, має набагато більше шансів до­сягти визначеної мети, успіху в житті, стати шанованою всіма лю­диною і бути задоволеним собою.

Відновлювати — це третя складова формули здорового способу життя. Вона вчить правильно поводитися тоді, коли ти захворів або отримав травму. Це означає:

•   уміти вчасно виявити ознаки поганого самопочуття;

•   знати, до кого і як звернутися по допомогу;

•   уміти надати невідкладну допомогу постраждалому і самому собі;

•   правильно поводитися під час хвороби (не ходити до школи з грипом, прислухатися до порад лікаря тощо).

ПАМ’ЯТАЙ!

Життя і здоров’я – великі цінності людини, джерело щастя і радості. 

Важливо оберігати їх щохвилинно і повсякчас не заради егоїстичної насолоди,

а для повноцінного життя свого і ближніх.

Релаксація для батьків.

Спокій у душу – це добробут у сімї !

            Багато хто не володіє душевним спокоєм, страждаючи від тривог, хвилювань і постійних проблем. Також є різні незручності в повсякденному житті. Моменти душевного спокою – велика рідкість.

Але істинний секрет досягнення душевного спокою в тому, що він визначається не зовнішніми обставинами, а вашим вибором. Вибором погляду на ситуації і способу мислення.

Досягайте уявної тиші, вимовляючи на видиху протяжне «Шшшшшшшшш», немов ви імітуєте легкий шум прибою. Уявляйте, як хвилі ніжно омивають берег і відкочуються назад, несучи з собою в море ваші хвилювання.

Висловлюйте вдячність за все «хороше » і все « погане», за все, що ви переживаєте, чому вчитеся і що переймаєте. Висловлюйте вдячність за все, що чекає вас в майбутньому. Дозвольте огорнути себе теплом і світлом подяки.

Відпустіть свій звичний погляд на речі, подивіться на світ під іншим кутом. Ваша точка зору не «закон», а лише одна з безлічі точок зору. Ваш погляд на речі може викликати у вас стрес. Дивіться на світ нічим необмеженим поглядом, який говорить: «Я можу».

Медитуйте. Медитація вчить вас психічної та фізичної дисципліни, а також емоційному самоконтролю.

Знайте, що «і це пройде». Зміни – частина життя. Будьте спокійні і терплячі – нехай все відбувається природно і органічно. Розвивайте в собі сміливість, яка дозволить вам фокусуватися на бажаних результатах, а не на проблемі.

Спрощуйте своє життя. Простота дає внутрішній спокій – завдяки тому, що ви правильно направляєте свою енергію. Позбавтеся від усього, що вам не потрібно, в тому числі від зв’язків і дружніх відносин, які не дають вам нічого доброго. Фокусуйтеся на тому, що важливо для вас. Не перевантажуйте себе надмірною кількістю речей, завдань та інформації. Залиште одну або дві мети, які для вас найдорожчі.

Посміхайтеся. Посмішка здатна відкривати двері, перетворювати «ні» в « так» і миттєво змінювати настрій (як ваш, так і оточуючих). Посміхайтеся собі в дзеркало. Посміхайтеся членам сім’ї, співробітникам, всім, хто трапляється вам на очі. Посмішка випромінює енергію любові – а що ви посилаєте, те й отримуєте. Неможливо щиро посміхатися і в той же час відчувати злість, смуток, страх або заздрість. Посміхаючись, ви можете відчувати лише щастя і спокій.

Доводьте почату справу до логічного кінця. Замикайте коло.  Незакінчені справи (непрощення, несказані слова , незавершені проекти і завдання) – тяжкий вантаж для вашої свідомості, відчуваєте ви це чи ні. Кожна незакінчена справа забирає енергію у теперішнього.

Будьте вірним собі. Любіть себе. Втілюйте свої мрії і самовиражайтеся. Знайдіть своє призначення і виконуйте його.

Живіть у сьогоденні. Минулого не повернеш, а майбутнє залежить від того, що ви думаєте і робите в даний момент. Так що приділяйте увагу справжньому, фокусуйтеся на тому, щоб роблять всі, що ви робите, найкращим чином, і просто живіть. Не дозволяйте життю проходити повз через те, що ви живете минулим або майбутнім.

Не хвилюйтеся. Скільки часу ви витрачаєте на хвилювання про те, що «може трапитися»? І що з цього дійсно сталося (і зламало вам життя) ? Небагато, а то й зовсім нічого. Фокусуйтеся на тому, чого ви хочете, а не на тому, чого не хочете.

У своїй промові дотримуйтеся принципів суфізму. Ця стародавня традиція передбачає, що вам слід говорити щось, тільки якщо:

1) це правда

2 ) це необхідно

3 ) це добрі слова.

Якщо що-небудь з того, що ви хочете сказати, не задовольняє цим критеріям, не кажіть цього.

Користуйтеся кнопкою виключення. Уникайте інформаційного та сенсорного перевантаження. Вимкніть телевізор, смартфон, планшет, ноутбук, комп’ютер, mp3- плеєр.

Не робіть все одночасно. Робіть щось одне, і робіть це добре. У всьому використовуйте цілісний підхід і докладайте максимум зусиль.

Починайте з найважчого. Не відкладайте справи на потім. Велика кількість уявної та емоційної енергії витрачається даремно через страх перед справами, яких ми не хочемо робити – утомливих, неприємних, складних або лякаючих. Розберіться з ними – але як слід, найкращим чином. А потім переходите до простих справ.

Тихіше їдеш – далі будеш. Насолоджуйтеся цією подорожжю під назвою «життя». Все трапиться, коли прийде час. Приділяйте увагу кожному моменту життя і цінуєте його. Куди поспішати? Як тільки ви досягнете мети, неодмінно з’являться нові завдання і проблеми.

Вмійте говорити «ні». Не дозволяйте обуренню від помилково сказаного «так» порушити ваш внутрішній спокій. Якщо ви будете перенапружуватися і робити щось, що викликає у вас стрес, ви будете злитися на людину, яка попросила вас про це, діяти не найкращим можливим способом і приділяти недостатньо уваги власним зобов’язаннями і бажанням.

Викресліть гроші зі списку своїх пріоритетів. Прагніть бути людиною, багатою в сенсі відносин, а не матеріальних благ.

Порада батькам. Допоможи своїй дитині!

Шановні батьки будьте завжди другом своїй дитині!

     Дітям, як правило, не завжди зрозуміле доросле життя батьків. В голові у дітей виникають питання, на які дорослі не завжди знають відповіді або не розуміють реакцію дитини на ті чи інші події. Від правильної поведінки і реакції дорослих, залежить подальше сприйняття дитиною життя в цілому. Тому необхідно дуже уважно поставитися до непростих періодів і ситуацій в житті вашої дитини і розуміти, як ви можете їй допомогти в цій ситуації.

Що говорити дитині про сексуальне життя?

  В цьому питанні слід враховувати вік дитини. Якщо таким питанням цікавиться малюк років чотирьох-п’яти, то пояснення слід давати на рівні казки на зрозумілому рівні дитини.  Але ні в якому разі, не розповідайте казку про лелеку чи капусту. Дитині старшого віку підійде пояснення більш конкретного характеру. Потрібно пояснити дитині, які зміни відбудуться в її організмі в період статевого дозрівання. У психологічній практиці відомі випадки, коли діти сприймали перші місячні і полюції як невиліковну хворобу і хотіли покінчити життя самогубством. Тому до початку статевого дозрівання дитині необхідно розповісти про те, що таке місячні, полюції, ерекція, а також про правила гігієни.

     Буде гірше, якщо відповіді на свої питання, стосовно сексуального життя, дитина отримає на вулиці. Дуже часто чуєш від батьків : «Прийде час, і самі дізнаються» А якщо воно прийде надто пізно і спотворить дитині життя? І тільки через те, що його батьки не були готові відповідати на його статеві питання. Тому заспокойтеся і як можливо спокійно та уважно поясніть не прості, та надзвичайно важливі речі вашій дитині. До того ж,  є багато книжок, які допоможуть вам зорієнтуватися в цьому питанні.

Що є причинами конфліктності дитини?

    Неслухняних дітей прийнято звинувачувати. У них шукають злі наміри, дефектні  гени. Насправді в число «важких», зазвичай, потрапляють діти не «гірші», а особливо чутливі і вразливі. Вони конфліктують під впливом життєвих навантажень і труднощів, реагуючи на них набагато раніше і сильніше, ніж діти стійкіші. Звідси випливає висновок: «важка» дитина потребує тільки допомоги – і у жодному випадку не в критиці і покараннях.

    Причини стійкої неслухняності дитини слід шукати в глибині її психіки, хоч на поверхні здається, що вона «просто не слухається», «просто не бажає зрозуміти», а насправді причина інша. І, як правило, вона емоційна, а не раціональна. Більше того, вона не усвідомлюється ні дорослим, ні самою дитиною.

Рекомендації Батькам про підлітка.

 
1. Не на навчайте того, з чим ви не обізнані,не соромтеся, якщо чогось не знаєте. Пообіцяйте з цим питанням розібратися й обов'язково це зробіть.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – викохати її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить, із кращого, а не з гіршого боку. Залишайте за нею право на помилки. Тільки припускаючись помилок, дитина набуває вміння самостійно їх виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Людина змалечку повинна відчувати свою значущість. Лише тоді з нею виросте творча, впевнена у своїх силах,відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими , ставтеся терпляче до дитячих поривів; по-перше: розвиток особистості-випробування не лише для вас, батьків,але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю. По – друге: ваша нетерплячість – ознака слабкості, перший показник невпевненості у собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам'ятайте: успіх у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю.
7. Потурбуйтеся про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться самостійності.
8. Виключіть зі своєї практики вислів :» Роби, як я наказав» ,замініть цю форму вимог іншою: «Роби, тому не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не за вказівкою (навіть батьківською), а тому, що це доцільно,розумно, потрібно для чиєїсь вигоди.
9. Оцінюючи дитину,кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте вона була вчора та якою є сьогодні. Це допоможе швидше опанувати ази батьківської мудрості.
10. Пам'ятайте що для дитини ваше ставлення до своїх батьків є найкращим прикладом того, як треба ставитися до вас!
11. Організовуйте сімейне життя таким чином, щоб не лише ви мали обов'язки перед дитиною, а й вона перед вами. Дайте їй зрозуміти, що ви також потребуєте її посильної допомоги.

5 шляхів до серця дитини ( за Бруно Ферреро )
- дотик
- час
- слова-заохочення
- подарунок (спитайте чого дитина хоче )
- допомога.

Проблеми виховання в сучасній сім'ї :
1. Неузгодженість виховних впливів між подружжям;
2. Брак часу або небажання спілкуватися з дитиною ;
3. Перекладання обов'язків;
4. Педагогічна неграмотність;
5. Матеріальні негаразди;
6. Негативний вплив ЗМІ;
7. Втрата духовно-культурних цінностей;
8. Заохочення і покарання.
Спокійні батьки – Спокійні діти
   Багато дітей у підлітковому віці зі спокійних, лагідних перетворюються на некерованих, грубих.

Які ж причини грубості підлітків?
1. Агресівність фіксується, коли діти за соціальним і психологічним статусом не відповідають своєму вікові – ще не засвоїли правил спілкування та поведінки в суспільстві. Це часто трапляється в сім'ях, де дитина одна – є ризик, що вона виросте егоїстом.
2. Спалах гніву, незадоволення виникають у відповідь на намагання дорослих принизити, образити, підкорити своїй волі.
3. Агресивність може бути рисою характеру, яку дитина успадкувала. Таким дітям важко в будь-якому колективі. Грубістю може вважатися влучний гумор підлітка.
 

Рекомендації батькам

1. Уникайте конфліктів, щоб не провокувати свою дитину.
2. Зважайте на те , що дитина вже виросла і має право на свою думку, а грубість, можливо, - намагання звільнитися від вашої опіки.
3. Найбільше підлітки не люблять батьківських повчань – тому ефективнішою буде спокійна, ввічлива розмова без категоричних оцінок і настанов.
4. Батьківський авторитет для дитини повинен бути непохитним. Якщо дорослі демонструють нестримність, істерію, непослідовність – важко чекати від дитини кращої поведінки.
   Підліток хоче відчути себе дорослим, самостійним, його дорослість виявляється у поведінці всупереч волі батьків. Коли підліток відчуває, що його думку поважають, радяться з ним, підкреслюють його значущість у сім'ї і школі, тоді він акцентуватиме увагу на своїй дорослості інакшим способом, поважатиме думку близьких.
   Підлітку необхідне переконання, що він не байдужий для дорослих, його розуміють і намагаються допомогти у складній ситуації.

Рекомендації батькам щодо профілактики агресивної поведінки підлітків
Агресія - індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

 Агресивна поведінка виявляється вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках із однолітками.

 Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності.

 Агресивність супроводжують:

 неадекватне самооцінювання (занижене або завищене),

 неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка,

 підвищена емоційна напруженість і тривожність,

 різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків,

 низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

 • Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

 • Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

 • Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.

 • Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

 • Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.

 • Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.

 • Не застосовувати фізичні покарання.

 • Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

 • Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.

 • Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

 • Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

 • Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.

• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.

Поради батькам конфліктних дітей:

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

 • Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.

 • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

 • Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Дитина почала прогулювати школу, як бути?

     Причини шкільних прогулів можуть бути різними: втрата інтересу до навчання, конфлікти з однокласниками або вчителями тощо. З кожною дитиною потрібно працювати окремо і краще звернутися до психолога, або психотерапевта. У будь-якому випадку, перш ніж карати за прогули, необхідно розібратися в їхніх причинах. Якщо дитина замкнена і не хоче з вами обговорювати це питання, поцікавтеся у класного керівника, як ідуть справи в класі. Взагалі, в підлітковий період інтерес до навчання у дітей слабшає, відходить на задній план. Для підлітка стає важливішим пізнати себе і навколишній світ, завоювати визнання і пошану однолітків.

 Ви помітили, що ваша дитина дуже «важко» встає зранку і дуже довго збирається до школи. А коли ввечері запитуєте її, як справи, відводить очі. Крім цього, останнім часом ваш син чи донька частенько скаржиться на вчителів і однолітків. I ось телефонує класний керівник, і ви чуєте: «Ваша дитина сьогодні не була на уроках»…

Усі причини, з яких діти прогулюють заняття, мож­на умовно розділити на три групи: дитині нудно, вона чогось боїться або переживає негаразди в родині.

Отже, відсутність інтересу і мотивації до навчання. Дити­на каже, що в школі нецікаво, не подобаються певні предме­ти. Звичайно, таке ставлення не може не позначитись на якос­ті навчання. Можливо, потріб­но ще раз уважно розглянути здібності учня і перевести його до іншого класу або школи з ін­шим «профілем». Як стверджу­ють психологи, жодна дитина не народжується на світ ліни­вою. Ліниві діти — це діти, які насамперед утратили мотивацію.

Ще одна причина прогулів — шкільні фобії: дитина боїться вчи­теля, контрольних, якогось кон­кретного предмета, боїться не виправдати очікування батьків, які вимагають успішності — відповід­но зникає впевненість, а інколи й формується комплекс неповно­цінності. Уроки перетворюються на каторгу, з якої, звичайно, хо­четься втекти. Якщо дитина чо­мусь ненавидить школу, батькам потрібно поговорити як з учителя­ми, так і з власним чадом. Проте однозначно ставати на чийсь бік інколи небезпечно — можна лише поглибити проблему.

Буває, до пропусків спонукає навіть бажання здобути автори­тет у певній групі неформальних лідерів, які також прогулюють. Така ситуація досить небезпечна, адже наступним кроком може бути сигарета, пляшка пива за­мість уроків тощо.

Проте й батьки самі нерідко провокують таке явище, якщо вони лояльно ставляться до не­бажання дитини йти до школи. Сини й доньки в такому разі дуже часто прикриваються «по­ганим» самопочуттям. Провокує пропуски занять і атмосфера все­дозволеності, яку також інколи створюють самі батьки.

Прогули — це лише верхівка айсберга. За цим явищем хова­ються глибокі проблеми в роди­ні. Дитина не те що до школи, а й додому не завжди хоче по­вертатись. Неблагополучні ро­дини, які ведуть асоціальний спосіб життя — яке в таких умовах може бути виховання! Тут мають втрутитися й соці­альні служби.

ПРОГУЛИ – «ХВОРОБА» ПІДЛІТКІВ

За словами психолога Людмили Романюк, таке явище, як про­гули, трапляється здебільшого в підлітковому віці, коли над ді­тьми послабляється контроль:

— Розмірковуючи над цією проблемою, я згадую історію шестикласниці, яка не бажає йти до школи і майже весь ми­нулий навчальний рік прогуля­ла, мотивації до навчання в неї вже зовсім немає, — поділила­ся психолог. — Розпитувала і старших підлітків, які сподіван­ня в них щодо шкільного на­вчання і почула багато нарікань на вчителів. Згадала історії ін­ших учнів, які були невгамовни­ми на уроках — за це їх часто просили покинути клас. Або си­туації, спричинені великою три­вогою перед заліковими теста­ми, контрольними, коли в дітей навіть підвищується температу­ра чи виникають інші вияви со­матичних розладів (нудота, голо­вні болі і т.ін.).

Якщо до підліткового віку батьки не сформували інтерес до процесу навчання в школі, на мою думку, варто орієнтува­ти дитину на здобуття професії. Наприклад, іти до профтехучи­лища або технікуму. Так, батьки за згодою сина відвезли його до­кументи до залізничного учили­ща. І врешті-решт підліток став успішно навчатись. У школі лед­ве засвоював програму і мав силу силенну пропусків.

Батькам варто також пра­вильно розставити акценти. По­трібно наголошувати на тому, що дитина навчається для себе. Також не забувайте про режим підлітків, щоб вони, як то кажуть, не загулялись. Надто багато часу «на вулиці» не дасть хороших результатів.

КІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ

Насамперед, потрібно з’ясувати причини прогулів. Без цього проблему не розв’язати. Якщо це певні страхи, то силою від­правляючи дитину до школи, проблеми не залагодити. Без розмови з учителем, класним керівником також не обійти­ся. Практична порада — допо­можіть дитині з предметами, з яких вона демонструє низь­ку успішність. Не забувайте, що в комплексному подолан­ні проблеми ключова роль на­лежить не лише дитині, вчите­лям, а й вам.

Як повідомити дитині про розлучення?

    Перше за все, потрібно це питання обговорити на одинці, тільки батьки, без інших членів родини. Ця розмова, не може бути спонтанною. Ви повинні мати узгоджену позицію з приводу того, як ваша дитина дізнається про розлучення. Звичайно на таке повідомлення має бути виділений певний час, бажано цілий день, який дитина проведе з обома батьками. Необхідно бути з дитиною, тому що дитина може реагувати сльозами, протестом, мовчанням і дитині потрібно дати час проявити свої емоції і реакції.

    Важливо зрозуміти хто буде говорити або як Ви будете говорити, хто головний, хто підтримує. Хтось буде казати, а хтось буде втішати дитину, гладити, тримати за ручку. Якщо будуть емоції, не бояться, дитина може проявляти емоції, єдине, не залишайте її  в цей момент, щоб не відбувалося з її почуттями та емоціями.

    Повідомте дитині, що хочете поговорити про вашу родину і про ті зміни, які відбуваються в ній. Це важливо, тому що дитина тривожиться і не може усвідомити змін які  відбуваються. Це дасть можливість дитині розуміти, що вона нормальна, що її тривожність це нормальна річ і стосується сімейної ситуації, що змінилася.

    Необхідно говорити з дитиною, так щоб вона вас розуміла, що: «Мама і тато не люблять один одного, вони не будуть жити разом, так іноді відбувається у дорослих людей, коли любов іде і вони вже не можуть любити і жити разом». Важливо сказати дитині про розлучення та повідомити, що: «Розлучаються пара, як чоловік і дружина, чоловік і жінка. А тато і мама завжди будуть разом з того моменту як ти у нас народився. Як мама і тато ми будемо піклується про тебе, також любити тебе, ти можеш звертатися до нас з різними питаннями». І найголовніше, необхідно повідомити, що дитина не винна в тому, що батьки розлучаються. Період розлучення болючий для всієї родини, але для дітей особливо. Тому, дуже важливо в цей період,психологічна допомога дітям і батькам.

    Атмосфера готовності відповідати на питання дитини, спілкуватися з нею без сорому і страху - важлива умова ефективної комунікації з дітьми. Головне це довіра, будьте, насамперед, другом для вашої дитини. А у друзів, як відомо, не буває секретів один від одного. Тоді ви завжди зможете зрозуміти свою дитину і допомогти їй в разі потреби.

Нормативно - правова документація соціального педагога

 Нормативно-правова документація соціального педагога 

•  Посадова інструкція
•  Інструкція з охорони праці
•  Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи                                                                   Конвенція ООН про права дитини
•  Декларація прав людини

Закони України:

• Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа від 01.07. 2010р. № 2394-VІ;
• Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13.01.2005р. №2342-ІУ                                  
•  Про освіту від 23 травня 1991 року № 1060-XII (витяг);
•  Про соціальні послуги від 19 червня 2003 року № 966-IV (витяг);
•  Про попередження насильства в сім’ї 15  листопада 2001 року № 2789-III;
•  Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року № 2402-III;
• Про внесення змін до Кримінального кодексу України  щодо посилення відповідальності за належне виконання обов'язків стосовно охорони життя та здоров'я дітей, а також за зловживання опікунськими правами від 23 вересня 2010 року № 2556-VI;
• Про загальну середню освіту  від 13 травня 1999 року № 651-XIV (витяг)
• Про професійно-технічну освіту  від  10 лютого 1998 р. № 103/98-ВР (витяг)

Постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України:

• Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини  від 24 вересня 2008 р. № 866 ;
• Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей від 8 жовтня 2008 р. № 905;
• Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування від 5 квітня 1994р. № 226  
• Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме  від 22 лютого 2006 р. № 189;
• Про затвердження Порядку зарахування та використання коштів, що підлягають перерахуванню Пенсійним фондом або органами праці та соціального захисту  населення установам (закладам), де особи перебувають на повному державному утриманні від  04.03.2004 р. N 269    

 Накази (листи) Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України: 

•  Мінсім’ямолодьспорту від 18.11.2008 р. № 4591 Про затвердження Порядку ведення особових справ дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
• Наказ  України від 02.07.2009  № 616  Про внесення змін до Положення  про психологічну службу системи освіти України (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.2009 р. за  № 687/16 703);
•  Наказ від 19.10.2001 р. № 691 Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти;
• Наказ від 20.12.2002 р. №732  Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах;
• Наказ від  28.12.2006 р. № 864  Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України;
• Наказ від 30.12.2010 № 1312  Про затвердження плану заходів щодо реалізації Національної кампанії "Стоп насильству!" на період 2015 року;
• Наказ  від 01.02.2010 р. № 59 Про вживання заходів щодо запобігання насильству над дітьми;
• Наказ від 29.10.10 №1023 Щодо профілактики злочинності і правопорушень серед дітей, захисту їх прав на освіту;
• Наказ від 14.06.2006 р. № 1983 Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинились у складних життєвих обставинах;
• Наказ від 06.12.2010 № 1204 Про затвердження Типових штатів нормативів професійно-технічних навчальних закладів (витяг);
• Наказ від 01.02.2010 р. № 58 Про затвердження заходів щодо виконання Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров'я населення на період до 2012 р.;
• Лист від 13.09.10 № 1/9-623 Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної роботи          
• Лист від 09.09.2009 р. №1/9-616 Про розрахунок кількості ставок практичних психологів і соціальних педагогів у загальноосвітніх навчальних закладах;
• Лист від 17.12,2008 р. №1/9-811 Про здійснення соціально-педагогічного патронажу
•  Лист МОН № 1/9-632 від 11.09.09 р. Щодо поліпшення превентивного виховання та профілактичної роботи з подолання злочинності серед неповнолітніх                                 
   

  

Додаток 1

до наказу Міністерства

освіти і науки України

 від 28.12.2006р. №864

                                                       Кваліфікаційна характеристика

                                                       Соціальний педагог

                                                       Посадові обов'язки.

Забезпечує соціально-педагогічний патронаж дітей та молоді в системі освіти, сприяє взаємодії навчальних закладів, сім'ї, служб у справах неповнолітніх соціального захисту, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції ті інших підрозділів державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування неурядових та громадських організацій - з метою адаптації дитини до вимог соціального середовища і створення умов для її сприятливого розвитку.

Виконує функції:

• діагностичну:

вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку учнів (вихованців мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому неформальних молодіжних об'єднань; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на дітей і підлітків;

• прогностичну:

прогнозує на основі спостережень та досліджень, посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості учня чи групи, прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

• консультативну:

дає рекомендації (поради) учням, батькам, вчителям та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об'єднанням, дітям, підліткам, які потребують піклування чи знаходиться у складних життєвих обставинах тощо;

• захисну:

забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо);

• профілактичну:

переконує учнів її доцільності дотримання соціально-значимих норм правил поведінки, ведення здорового способу життя; сприяє попередженню негативних явищ в учнівському середовищі;

• соціально-перетворювальну:

надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб учнівської молоді; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально незахищених категорій дітей; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді;

• організаційну:

координує діяльність й взаємодію усіх суб'єктів соціального виховання сприяє соціально-корисній діяльності дітей і підлітків; формує демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих.

Сприяє розкриттю здібностей, талантів, обдарувань вихованців через їх участь у науковій, технічній, художній творчості. Залучає громадські організації, творчі спілки, окремих громадян тощо до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів роботи.

Займається профілактикою правопорушень серед неповнолітніх. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Повинен знати

Для вирішення соціально-педагогічних завдань, повинен мати знання в обсязі вищої освіти зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота». Має знати вікову, педагогічну, соціальну психологію; етику, естетику, педагогічну деонтологію, основи права, екології; методологічні принципи, закономірності, зміст, методи та форми виховання; інноваційні процеси, технології освітньо-виховної роботи в навчальних закладах різних типів; особливості профілактики девіантної поведінки учнів різного віку негативних явищ, у підлітковому середовищі, проблеми статево-рольової соціалізації особистості; форми і методи роботи у сімейно-побутовому середовищі, у позашкільних закладах, за місцем проживання; основи валеології, зміст, форми та методи організації здорового способу життя дітей та учнів різного віку; специфіку роботи у загальноосвітніх школах-інтернатах спеціальних, санаторних та школах соціальної реабілітації; сучасний стан тенденції розвитку дитячих, підліткових спілок, рухів організацій, тощо, та їхній вплив на особистість; функції, права системи та їх державних інститутів, установ, громадських організацій у галузі освіти, навчання та виховання підростаючого покоління; культурні, економічні, демографічні, екологічні особливості соціального середовища, в якому організовується робота; основи трудового законодавства України, правила охороні праці та техніки безпеки; Закон України «Про освіту», Декларацію прав людини Конвенцію 00Н про права дитини, інші законодавчі і нормативно-правові акти та документи з питань навчання і виховання; державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

Повинен вміти

Застосовувати професійні знання в практичній діяльності, вивчати відхилення у поведінці школярів, молоді; проводити профілактичну роботу щодо попередження девіантної поведінки, а також розробляти програми та проекти роботи з "дітьми вулиці", працювати з групами ризику в умовах неформального спілкування, сприяти прояву ініціативи, активізації суб'єктивної позиції вихованців (клієнтів); організовувати взаємодію педагогічного колективу, батьків, громадських об'єднань та організацій, служб у справах неповнолітніх ,служб соціального захисту, профспілок, правоохоронних органів, медичних установ тощо щодо виховання оздоровлення, здійснення соціального патронажу, профілактичної роботи соціальної реабілітації дітей та підлітків.

Повинен мати

Розвинені комунікативні та організаційні здібності, здатність співчувати, співпереживати; ціннісні орієнтації, спрямовані на розвиток особистості дитини як найвищої цінності суспільства, на творчу педагогічну діяльність; навички проведення співбесід, інтерв'ювання, вирішення конфліктних ситуацій, проведення групових занять з дітьми та дорослими.

Кваліфікаційні вимоги до категорій

Соціальний педагог вищої категорії має вищу освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», дотримується вимог етичного кодексу виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативу, досконало володіє ефективними формами, методами організації педагогічної роботи серед дітей, молоді, батьків забезпечує високу якість своєї праці, має власні методичні розробки, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж роботи на посаді соціального педагога - не менше 8 років.

Соціальний педагог І категорії має вищу освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», дотримується вимог етичного кодексу, виявляє високий рівень професійної компетентності, використовує сучасні форми, методи навчально-виховної роботи, досягає значного рівня соціально-педагогічної діяльності, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж роботи на посаді соціального педагога - не менше 5 років.

Соціальний педагог II категорії має вищу освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», дотримується вимог етичного кодексу, достатній рівень професіоналізму, використовує сучасні форми, методи виховання, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж роботи на посаді соціального педагога - не менше 3 років.

Соціальний педагог має вищу або середню освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», дотримується вимог етичного кодексу, професійно компетентний, забезпечує нормативні вимоги до рівня навчально-виховної роботи у соціальному середовищі, відповідає загальним етичним та культурним вимогам до педагогічних працівників.

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

            На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

            Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

            Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.

            Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.

            Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України.   

            Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

            У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Закон України «Про освіту»

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Закон України «Про загальну середню освіту»

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.

3. Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

                                                                                 

Цивільний кодекс України

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою.

1.Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.

1.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах.

2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини …

                                                                                 

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей

            Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

            Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2001-05, 2002-05), якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальний кодекс України

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.