Поради класному керівнику "ЯК ДОБИТИСЯ СЛУХНЯНОСТІ ВІД ДИТИНИ?"

Батьківські збори: 

поради класному керівнику

Що варто робити для проведення ефективного спілкування з батьками:

• Перед початком зборів краще «залишити за дверима» поганий настрій.
• Відведіть на проведення батьківських зборів не більше 1,5 години.
• Найприємніший звук для людини — її ім’я. Покладіть перед собою список з іменами та по-батькові батьків.
• Перед початком батьківських зборів оголосіть питання, які плануєте обговорити.
• Не забудьте «золоте правило» педагогічного аналізу: починати з позитивного, потім говорити про негативне, завершувати розмову пропозиціями на майбутнє.
• Попередьте батьків, що не вся інформація може стати надбанням дітей.
• Подякуйте всім, хто знайшов час прийти (особливо татусів).
• Дайте зрозуміти батькам, що ви добре розумієте, як важко дитині вчитися.
• В особистій бесіді оцінюйте успіхи дітей щодо їх потенційних можливостей.
• Доведіть до батьків думку, що «поганий учень» не означає «погана людина».
• Батько повинен піти зі зборів з відчуттям, що він може допомогти своїй дитині.

Не варто:

• Засуджувати присутніх батьків за неявку відсутніх.
• Порівнювати успіхи окремих учнів і різних класів.
• Давати негативну оцінку всьому класу.
• Переоцінювати значення окремих предметів.
• Обирати для спілкування повчальний тон.

Осмислення підсумків батьківських зборів

Підведення підсумків зборів починається на самих зборах — необхідно зробити висновки, сформулювати необхідні рішення, дати інформацію про підготовку до наступного зібрання. Важливо з’ясувати і ставлення батьків до проведених зборів, розумно заздалегідь підготувати необхідні опитувальні листи для фіксування їх оцінок і побажань. Все це згодом стане предметом роздумів для класного керівника.

Предметом аналізу повинні також стати:

• явка батьків, причини відсутності;
• персональний склад батьків, які залишилися на особисту бесіду;
• запитання батьків в ході зборів, їх участь в обговоренні питань.

Інформація про підсумки батьківських зборів повинна бути доведена до адміністрації школи і колег-педагогів.

Тематика батьківських зборів:

Початкова школа

• Психологічні та фізіологічні особливості учнів молодшого шкільного віку.
• Режим дня і його вплив на якість навчання.
• Світ очима першокласника. Особливості сприйняття в учня першого класу.
•  Роль читання на початковому етапі навчання. Читання як джерело знань і одна з основ формування особистості.
• Роль гри в розширенні кругозору дитини.
• Виховання працьовитості. Розподіл обов’язків у родині.
• Діти і гроші. Сімейний бюджет і дитина.
• Пустощі і хуліганство — чи є відмінності?
• Роль сім’ї у формуванні особистості дитини.

Середня школа

• Адаптація учнів до умов навчання в середній школі: проблеми і завдання.
• Індивідуальні труднощі школярів у навчанні та шляхи їх подолання.
• Коли легко вчитися?
• Здібна дитина — не дар природи. Нездібних дітей немає.
• Роль сім’ї у вихованні культури поведінки дитини.
• Психологічні особливості підліткового періоду. Роль сім’ї у формуванні почуття дорослості і прагненні до самостійності.
• Бачити і розуміти. Співчуття, співпереживання і допомога дитині — гарантія миру, спокою і благополуччя в сім’ї.
• Особливості міжособистісних відносин підлітків.
• Психологічний стрес і підліток.
• Допомога батьків у формуванні та розвитку вольових якостей.
• Труднощі зростання та їх вплив на відносини між батьками та підлітками.
• Виховання дітей і «ножиці часу».
• Роль сім’ї і школи у виборі учнями шляху подальшої освіти.

Старша школа

• Роль батьків у процесі вибору професії та самовизначенні підлітків.
• Особливості старшого шкільного віку. Роль батьків у формуванні ціннісних орієнтацій.
• Труднощі особистісного росту і їх вплив на навчання в школі.
• Взаємодія класного керівника і батьків у формуванні класного колективу.
• Професійні наміри і можливості учнів класу

·    

                                     Роль батьків у житті дитини

·        

---

·         Мета:

·         1. Розширити уявлення батьків про значення виховання в родині.

·         2. Сприяти формуванню здорового мікроклімату в сім’ї, товариських стосунків між дітьми та батьками.

·         3. Проаналізувати ставлення батьків до своєї дитини, визначити проблематичні аспекти у вихованні дитини молодшого підліткового віку.

·         ХІД ЗБОРІВ

·         Бесіда.

·         ЯК ДОБИТИСЯ СЛУХНЯНОСТІ ВІД ДИТИНИ?

·         Батько та мати дають життя дитині та живуть для її щастя. Найбільше щастя для батька та матері — чесне, гідне життя дітей, їх працелюбність, а в шкільні роки — старанність у навчанні.

·         Проблема батьків та дітей — одна із найскладніших у вихованні, у цієї проблеми стільки гранів, скільки перед нами дітей. Всі спроби сформувати виховний вплив на дитину зостануться даремними, якщо батько, мати не є тими людьми, які уособлюють моральну культуру та повноту життя дітей. Лише за такої умови, що в батька та матері є моральне право наказувати, всі повчання, призначені для дітей, можуть дійти до їх серця, викликати відповідні почуття, пробудити бажання бути хорошим.

·         Наказування з любов’ю оберігає та захищає дитину, вона з розумінням ставиться до вимогливості, строгості батька та матері, знає, що в поведінці недопустиме свавілля. Наказування без любові перетворює життя дитини на кару. І інша проблема: чим ніжніша та щедріша батьківська любов, тим мудрішою та більш досвідченою має бути воля. Любов без вміння наказувати, керувати бажаннями, особливо обмежувати бажання, перетворює дитину у капризну, свавільну істоту, на яку не буде ніякої управи.

·         Неслухняність — у переважній більшості випадків — порушення гармонії любові та волі.

·         Для дитини є дуже важливим суспільний, сумісний вплив, батька та матері як духовної співдружності, товариства. Любов та дружба, взаємна підтримка батька та матері є для дитини наочним прикладом, який вводить його у світ людських стосунків.

·         БАТЬКО Й МАТИ — НЕЗАМІННІ ВИХОВАТЕЛІ ДИТИНИ

·         Батько та мати повинні доповнювати один одного. Але все ж найперші витоки, перше найтонше коріння морального розвитку дитини — у розумі, почуттях, душевних поривах матері. Людина у своєму моральному розвитку стає такою, яка в неї мати, точніше, яка гармонія любові та волі у її духовному світі. Мудрість материнської любові полягає у тому, що воля керує любов’ю та істинна людська любов одухотворяє головний стимул волі почуття відповідальності за майбутнє дитини.

·         Громадянин, воїн, мужня та непохитна людина, готова віддати життя за свою віру та переконання, починається з відданої, безкорисної та щедрої любові до матері. Мати не лише народжує, але і породжує. Вона породжує наше буття, одухотворяє життя духом свого народу, рідним словом, думкою, любов’ю та ненавистю, відданістю та непримиримістю. Мати творить неповторну людську особистість — ось у чому сенс, мистецтво та майстерність того, що має назву породження. Завдяки матері ми єдині зі своїм народом.

·         Справжня жінка-мати ніжна та тверда, мужня та безмежно добра, непохитна та дипломатична одночасно.

·         Але не можна заперечувати особливої ролі й особливого місця батька у вихованні дітей. Воно зумовлене його відповідальністю. Батько, що вміє бути відповідальним,— справжній чоловік; його воля стає силою, здатною дисциплінувати думки, почуття, пориви дітей. Стосунки в родині історично склалися так, що праця батька, яка має на меті турботи про здоров’я, життя, благополуччя дітей, стає основою його моральності.

·         Чим бажаніша та радісніша ця праця, тим чистіший, шляхетніший образ його як чоловіка, батька. Його мужність полягає в умінні захищати, оберігати дітей та дружину. Моральний обов’язок, моральна відповідальність чоловіка вимагають від нього бути головним годувальником дітей та матері: обставини можуть скластися так, що у певні періоди праця матері повинна полягати лише у вихованні дітей.

·         Кожна дитина бажає бачити у своєму батькові риси, які створюють стійкі цінності — честь, гордість, достоїнство сім’ї. Пізнання моральних багатств у власному батькові — нічим незамінні уроки честі.

·         Інтереси батька та матері спрямовані на спільну мету: виростити дітей фізично та морально здоровими, гідними громадянами, розкрити їх здібності та дати їм відповідну освіту. Але вони досягають цієї мети кожен власними способами. Якщо старання матері, насамперед, зосереджені на збереженні здоров’я та сил своєї дитини, то старання батька спрямовані на те, щоб навчити дитину безстрашно витрачати їх на суспільну користь. Як правило, саме батько прищеплює дітям навички, що вимагають напруження, вольових зусиль, самовіддачі, виховує у них почуття обов’язку та відповідальності за доручену справу, виводить їх інтереси за поріг власного дому. Саме він у більшій мірі залучає своїх нащадків до суспільних турбот.

·         Батько виконує роль зв’язку, який сполучає: у суспільстві він виступає як носій сімейного начала та інтересу, а в домі — як носій суспільного. Цим він і доповнює матір, але не замінює її.

·         ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В НЕПОВНІЙ СІМ’Ї

·         Нерідко жінка ростить дітей без батька. Безсумнівно, це вимагає суттєво більших зусиль, і рідко вона обходиться без сторонньої допомоги. У цьому випадку роль батька має взяти на себе дідусь чи старший брат матері, а часом і добрий приятель. Тому що дітям конче потрібен зрілий приклад чоловічої поведінки.

·         У теперішній час мало кого із жінок влаштовує просто присутність чоловіка в домі. Вимоги до сучасного батька зростають рік від року. Саме батько повинен привчити своїх дітей до праці, праці напруженої, може, інколи навіть ризикованої. Він має допомогти побачити цілі в житті, близькі та далекі, навчити добиватися задуманого. В домі всі роботи, які не вимагають спеціальної підготовки, батько може виконувати разом із синами.

·         ДІТИ — ЩАСТЯ, СТВОРЕНЕ ВАШОЮ ПРАЦЕЮ

·         Прийде час, і батькові доведеться пояснити хлопчику фізіологічні особливості його організму, привчити до гігієни. А ще пояснити, як поводити себе з дівчатками, як заслужити їх повагу, увагу, як берегти їх честь та достоїнство. Ніякі книги не замінять довірливої бесіди батька із сином, як і матері з дочкою. Адже батько може застерегти сина від повторення власних помилок, які колись спричинили йому немало страждань.

·         Мистецтво батьків полягає в тому, щоб, не втрачаючи авторитету, не опускаючись до недбалої фамільярності у стосунках із дітьми, вміти сказати їм найнеобхідніше та бути впевненим, що тебе зрозуміють. А батькам, у свою чергу, необхідна впевненість: скрутно буде дорослим, молодші не злякаються, не заплачуть, а навпаки — приймуть на себе клопоти та піклування про благополуччя отчого дому.

·         Тільки у батьківському вихованні органічно зливається суспільне й інтимне. У цьому злитті й полягає гармонія щастя. Якщо ви хочете стати неповторною особистістю, якщо ви мрієте залишити після себе слід на землі — не обов’язково бути видатним письменником або вченим, творцем космічного корабля або відкривачем нового елемента періодичної системи. Ви можете утвердити себе в суспільстві, засяяти красивою зіркою неповторної індивідуальності, виховавши хороших дітей, хороших громадян, хороших трудівників, хорошого сина, хорошу дочку, хороших батьків із своїх дітей.

·         Творення людини — найвище напруження всіх ваших сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти — не тільки і не стільки джерело щастя. Діти — це щастя, створене вашою працею. Пам’ятайте це.

·         Щастя батьківства і материнства — не манна небесна, воно не приходить святковим гостем. Воно важке і вистраждане. Воно приходить тільки до тих, хто не боїться одноманітної, багаторічної праці — праці до самозабуття. Складність цієї праці полягає в тому, що вона, ця праця, являє соболю злиття розуму і почуттів, мудрості й любові. Це вміння, насолоджуючись нинішньою миттю, тривожно заглядати в майбутнє. Там, де втрачена ця мудра батьківська та материнська здатність, щастя стає маревом.

·         Педагогічний практикум для батьків.

·         Батькам пропонується обговорити ситуації.

·         Ситуація І.

·         «Андрійко прийшов додому радісний, збуджений. Мама була вдома, вона готувала обід і, як завжди, була зайнятою. «Мамо, мамо, мене обрали головою класу! А у класі в нас — 27 учнів. І я тепер за всіх відповідаю». Мама не підтримала розмови, вона послала хлопчика мити руки, стала розігрівати страву. За обідом Андрійко декілька разів намагався продовжити розмову, але реакція була одна: «їж, не відволікайся, бачиш, мені ніколи». — «Нічого більше не розкажу тобі!» — сказав Андрій та пішов до своєї кімнати».

·         Запитання до дискусії:

·         • Як ви думаєте, що відчував Андрійко до мами?

·         • Чому Андрійко образився на маму?

·         • Якою, з вашої точки зору, мала бути реакція мами на розповідь сина про його шкільне життя?

·         • Як би ви вчинили в аналогічній ситуації?

·         Ситуація 2.

·         «Мені — чотирнадцять років. У мене є тато, мама, молодший брат. Але кожен у нашій родині живе сам по собі. За стіл ми ніколи не сідаємо разом, а кожен їсть окремо. Ми нікуди не ходимо всією сім’єю, ні гуляти, ні в кіно. Одного разу ми купили квитки до цирку, але тато і мама відмовилися з нами йти.

·         Тато не пиячить, любить працювати, допомагає мамі. Мама також дуже працелюбна. Але як вона до мене ставиться! Коли я намагаюся порадитися з нею, вона відповідає коротко: «Не знаю». Коли я хочу сама поцілувати маму, вона мене відстороняє: «Не люблю «телячих ніжностей»«. Радитися мені доводиться з бабусею (мамина мама). Бабуся у мене чудова, вона мене розуміє. Але бабуся старенька, багато у її житті було по-іншому, а мама могла б зрозуміти мене краще.

·         Я дуже заздрю своїй подрузі, бо в неї мама зовсім інша. Коли я буваю у них вдома, мама подруги завжди цікавиться моїми справами. Разом ми п’ємо чай, розмовляємо. Мама подруги розповідає про себе, я — про себе, про що мрію, якою хочу стати. Ця чужа жінка ставиться до мене з ласкою, а моя мама ні разу не назвала мене донькою. Моя мама дуже нестримана, кричить, часто докоряє мені, а іноді може і вдарити. При гостях може вилаяти, принизити, виставити напоказ мої недоліки. Я дуже ображена на свою маму, часто плачу...»

·         Запитання до дискусії:

·         • Що ви думаєте про батьків цієї дівчинки?

·         • Чи поділяєте ви їх думку з приводу виховання дочки?

·         • Якою може вирости дитина, коли батьки дотримуються таких принципів виховання?

·         • У чому ви бачите помилку батьків?

·         • Чи можна виправити цю помилку?

·         • Як, на вашу думку, можна виправити її? (Розповіді батьків по обміну досвідом.)

·         • Назвіть найголовніші, з вашої точки зору, критерії стосунків батьків та дітей-підлітків.

·         Ситуація 3.

·         «Живе в одному селі почесний трудівник-комбайнер. Часто портрети його вміщали в газетах, одного разу навіть біля дороги поставили стенд з великим портретом Івана Пилиповича й написали: «Ось із кого треба брати приклад». Був в Івана Пилиповича син, теж Іван. Любили мати й батько єдину дитину, та нерозумною була ця любов: задовольняли всі примхи Івасика. Купували все, що побажає дитина (так до чотирнадцяти років називали батьки сина). А син відчув, що він купається у променях батьківської слави, не зазнав ніяких труднощів — і виріс ледарем. Усе йому діставалося легко, але чим легше дістаються людині радощі в дитинстві й отроцтві, тим менше справжнього щастя знає вона в зрілі роки — задумайтесь над цією закономірністю, дорогі мати й батьку.

·         Учителі запрошували, бувало, Івана Пилиповича до школи, але йому все ніколи було то за домашньою, то за суспільною роботою.

·         Одного разу сталося нещастя: побив Іван свою однокласницю так, що лікаря довелося викликати. Послали за Іваном Пилиповичем: іди, батьку, скоріше, нещастя із сином. «Яке нещастя?» — тривожно запитав батько. Розповіли, в чому річ. Батько полегшено зітхнув: «Я думав, з ним якесь нещастя... Ніколи мені зараз у школу йти. їду на зліт ударників».

·         Увечері Івана Пилиповича все ж таки вдалося запросити до школи. Вислухавши схвильовану розповідь вихователя, не сказавши ЯІОДНОГО слова, він прийшов додому, побив сина, пояснюючи причину свого гніву: «Щоб мене в школу більше не викликали». А наступного дня Іван пішов у поле, узяв дві жмені грязі й заліпив очі на батьківському портреті...»

·         (За В. О. Сухомлинським.)

·         Запитання до дискусії:

·         • Чи можна Івана Пилиповича, на вашу Думку, назвати гарним батьком? Поясніть, чому.

·         • Назвіть аморальні якості хлопчика Івана. Які причини їх формування?

·         • Чи важлива, з вашої точки зору, у вихованні дитини співпраця школи та батьків?

·         • Як ви думаєте, що відчував Іван Пилипович, слухаючи розповідь учителя про його сина? Що відчує батько, дізнавшись про останній ганебний його вчинок?

·         • Чи є, на вашу думку, шанси виправити негативні риси Івана-молодшого? Як це можна зробити?

·         • Які поради ви б дали батькові хлопця?

·         • З часу подій, описаних Сухомлинським, минуло декілька десятиліть. Як ви вважаєте, чи актуальні зараз проблеми виховання, яких торкнувся у своїй розповіді видатний педагог? Чому?

·         • Чи поділяєте ви думку, викладену у давньому японському прислів’ї: «Якщо бажаєш добра своїм дітям, дай їм трохи спізнати і холоду, і голоду»? Обґрунтуйте вашу відповідь.

·         Підсумки зборів.

·         Сьогоднішню нашу зустріч хочеться закінчити словами відомого українського педагога Василя Сухомлинського: «Виховання дітей — це віддання особливих сил — сил духовних. Людину ми творимо любов’ю — любов’ю батька до матері, і матері до батька, любов’ю матері й батька до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини.

·         Прекрасні діти виростають у тих сім’ях, де мати із батько по-справжньому люблять одне одного і разом із тим люблять і поважають людей... У такої дитини — мир і спокій у душі, стійке моральне здоров’я, щиросерда віра в добро, віра в красу людську, віра в слово вихователя, чутливість до засобів впливу на людську душу — доброго слова й краси».