Порада батькам. Допоможи своїй дитині!

Шановні батьки будьте завжди другом своїй дитині!

     Дітям, як правило, не завжди зрозуміле доросле життя батьків. В голові у дітей виникають питання, на які дорослі не завжди знають відповіді або не розуміють реакцію дитини на ті чи інші події. Від правильної поведінки і реакції дорослих, залежить подальше сприйняття дитиною життя в цілому. Тому необхідно дуже уважно поставитися до непростих періодів і ситуацій в житті вашої дитини і розуміти, як ви можете їй допомогти в цій ситуації.

Що говорити дитині про сексуальне життя?

  В цьому питанні слід враховувати вік дитини. Якщо таким питанням цікавиться малюк років чотирьох-п’яти, то пояснення слід давати на рівні казки на зрозумілому рівні дитини.  Але ні в якому разі, не розповідайте казку про лелеку чи капусту. Дитині старшого віку підійде пояснення більш конкретного характеру. Потрібно пояснити дитині, які зміни відбудуться в її організмі в період статевого дозрівання. У психологічній практиці відомі випадки, коли діти сприймали перші місячні і полюції як невиліковну хворобу і хотіли покінчити життя самогубством. Тому до початку статевого дозрівання дитині необхідно розповісти про те, що таке місячні, полюції, ерекція, а також про правила гігієни.

     Буде гірше, якщо відповіді на свої питання, стосовно сексуального життя, дитина отримає на вулиці. Дуже часто чуєш від батьків : «Прийде час, і самі дізнаються» А якщо воно прийде надто пізно і спотворить дитині життя? І тільки через те, що його батьки не були готові відповідати на його статеві питання. Тому заспокойтеся і як можливо спокійно та уважно поясніть не прості, та надзвичайно важливі речі вашій дитині. До того ж,  є багато книжок, які допоможуть вам зорієнтуватися в цьому питанні.

Що є причинами конфліктності дитини?

    Неслухняних дітей прийнято звинувачувати. У них шукають злі наміри, дефектні  гени. Насправді в число «важких», зазвичай, потрапляють діти не «гірші», а особливо чутливі і вразливі. Вони конфліктують під впливом життєвих навантажень і труднощів, реагуючи на них набагато раніше і сильніше, ніж діти стійкіші. Звідси випливає висновок: «важка» дитина потребує тільки допомоги – і у жодному випадку не в критиці і покараннях.

    Причини стійкої неслухняності дитини слід шукати в глибині її психіки, хоч на поверхні здається, що вона «просто не слухається», «просто не бажає зрозуміти», а насправді причина інша. І, як правило, вона емоційна, а не раціональна. Більше того, вона не усвідомлюється ні дорослим, ні самою дитиною.

Рекомендації Батькам про підлітка.

 
1. Не на навчайте того, з чим ви не обізнані,не соромтеся, якщо чогось не знаєте. Пообіцяйте з цим питанням розібратися й обов'язково це зробіть.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – викохати її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить, із кращого, а не з гіршого боку. Залишайте за нею право на помилки. Тільки припускаючись помилок, дитина набуває вміння самостійно їх виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Людина змалечку повинна відчувати свою значущість. Лише тоді з нею виросте творча, впевнена у своїх силах,відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими , ставтеся терпляче до дитячих поривів; по-перше: розвиток особистості-випробування не лише для вас, батьків,але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю. По – друге: ваша нетерплячість – ознака слабкості, перший показник невпевненості у собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам'ятайте: успіх у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю.
7. Потурбуйтеся про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться самостійності.
8. Виключіть зі своєї практики вислів :» Роби, як я наказав» ,замініть цю форму вимог іншою: «Роби, тому не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не за вказівкою (навіть батьківською), а тому, що це доцільно,розумно, потрібно для чиєїсь вигоди.
9. Оцінюючи дитину,кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте вона була вчора та якою є сьогодні. Це допоможе швидше опанувати ази батьківської мудрості.
10. Пам'ятайте що для дитини ваше ставлення до своїх батьків є найкращим прикладом того, як треба ставитися до вас!
11. Організовуйте сімейне життя таким чином, щоб не лише ви мали обов'язки перед дитиною, а й вона перед вами. Дайте їй зрозуміти, що ви також потребуєте її посильної допомоги.

5 шляхів до серця дитини ( за Бруно Ферреро )
- дотик
- час
- слова-заохочення
- подарунок (спитайте чого дитина хоче )
- допомога.

Проблеми виховання в сучасній сім'ї :
1. Неузгодженість виховних впливів між подружжям;
2. Брак часу або небажання спілкуватися з дитиною ;
3. Перекладання обов'язків;
4. Педагогічна неграмотність;
5. Матеріальні негаразди;
6. Негативний вплив ЗМІ;
7. Втрата духовно-культурних цінностей;
8. Заохочення і покарання.
Спокійні батьки – Спокійні діти
   Багато дітей у підлітковому віці зі спокійних, лагідних перетворюються на некерованих, грубих.

Які ж причини грубості підлітків?
1. Агресівність фіксується, коли діти за соціальним і психологічним статусом не відповідають своєму вікові – ще не засвоїли правил спілкування та поведінки в суспільстві. Це часто трапляється в сім'ях, де дитина одна – є ризик, що вона виросте егоїстом.
2. Спалах гніву, незадоволення виникають у відповідь на намагання дорослих принизити, образити, підкорити своїй волі.
3. Агресивність може бути рисою характеру, яку дитина успадкувала. Таким дітям важко в будь-якому колективі. Грубістю може вважатися влучний гумор підлітка.
 

Рекомендації батькам

1. Уникайте конфліктів, щоб не провокувати свою дитину.
2. Зважайте на те , що дитина вже виросла і має право на свою думку, а грубість, можливо, - намагання звільнитися від вашої опіки.
3. Найбільше підлітки не люблять батьківських повчань – тому ефективнішою буде спокійна, ввічлива розмова без категоричних оцінок і настанов.
4. Батьківський авторитет для дитини повинен бути непохитним. Якщо дорослі демонструють нестримність, істерію, непослідовність – важко чекати від дитини кращої поведінки.
   Підліток хоче відчути себе дорослим, самостійним, його дорослість виявляється у поведінці всупереч волі батьків. Коли підліток відчуває, що його думку поважають, радяться з ним, підкреслюють його значущість у сім'ї і школі, тоді він акцентуватиме увагу на своїй дорослості інакшим способом, поважатиме думку близьких.
   Підлітку необхідне переконання, що він не байдужий для дорослих, його розуміють і намагаються допомогти у складній ситуації.

Рекомендації батькам щодо профілактики агресивної поведінки підлітків
Агресія - індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

 Агресивна поведінка виявляється вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках із однолітками.

 Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності.

 Агресивність супроводжують:

 неадекватне самооцінювання (занижене або завищене),

 неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка,

 підвищена емоційна напруженість і тривожність,

 різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків,

 низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

 • Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

 • Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

 • Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.

 • Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

 • Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.

 • Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.

 • Не застосовувати фізичні покарання.

 • Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

 • Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.

 • Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

 • Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

 • Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.

• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.

Поради батькам конфліктних дітей:

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

 • Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.

 • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

 • Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Дитина почала прогулювати школу, як бути?

     Причини шкільних прогулів можуть бути різними: втрата інтересу до навчання, конфлікти з однокласниками або вчителями тощо. З кожною дитиною потрібно працювати окремо і краще звернутися до психолога, або психотерапевта. У будь-якому випадку, перш ніж карати за прогули, необхідно розібратися в їхніх причинах. Якщо дитина замкнена і не хоче з вами обговорювати це питання, поцікавтеся у класного керівника, як ідуть справи в класі. Взагалі, в підлітковий період інтерес до навчання у дітей слабшає, відходить на задній план. Для підлітка стає важливішим пізнати себе і навколишній світ, завоювати визнання і пошану однолітків.

 Ви помітили, що ваша дитина дуже «важко» встає зранку і дуже довго збирається до школи. А коли ввечері запитуєте її, як справи, відводить очі. Крім цього, останнім часом ваш син чи донька частенько скаржиться на вчителів і однолітків. I ось телефонує класний керівник, і ви чуєте: «Ваша дитина сьогодні не була на уроках»…

Усі причини, з яких діти прогулюють заняття, мож­на умовно розділити на три групи: дитині нудно, вона чогось боїться або переживає негаразди в родині.

Отже, відсутність інтересу і мотивації до навчання. Дити­на каже, що в школі нецікаво, не подобаються певні предме­ти. Звичайно, таке ставлення не може не позначитись на якос­ті навчання. Можливо, потріб­но ще раз уважно розглянути здібності учня і перевести його до іншого класу або школи з ін­шим «профілем». Як стверджу­ють психологи, жодна дитина не народжується на світ ліни­вою. Ліниві діти — це діти, які насамперед утратили мотивацію.

Ще одна причина прогулів — шкільні фобії: дитина боїться вчи­теля, контрольних, якогось кон­кретного предмета, боїться не виправдати очікування батьків, які вимагають успішності — відповід­но зникає впевненість, а інколи й формується комплекс неповно­цінності. Уроки перетворюються на каторгу, з якої, звичайно, хо­четься втекти. Якщо дитина чо­мусь ненавидить школу, батькам потрібно поговорити як з учителя­ми, так і з власним чадом. Проте однозначно ставати на чийсь бік інколи небезпечно — можна лише поглибити проблему.

Буває, до пропусків спонукає навіть бажання здобути автори­тет у певній групі неформальних лідерів, які також прогулюють. Така ситуація досить небезпечна, адже наступним кроком може бути сигарета, пляшка пива за­мість уроків тощо.

Проте й батьки самі нерідко провокують таке явище, якщо вони лояльно ставляться до не­бажання дитини йти до школи. Сини й доньки в такому разі дуже часто прикриваються «по­ганим» самопочуттям. Провокує пропуски занять і атмосфера все­дозволеності, яку також інколи створюють самі батьки.

Прогули — це лише верхівка айсберга. За цим явищем хова­ються глибокі проблеми в роди­ні. Дитина не те що до школи, а й додому не завжди хоче по­вертатись. Неблагополучні ро­дини, які ведуть асоціальний спосіб життя — яке в таких умовах може бути виховання! Тут мають втрутитися й соці­альні служби.

ПРОГУЛИ – «ХВОРОБА» ПІДЛІТКІВ

За словами психолога Людмили Романюк, таке явище, як про­гули, трапляється здебільшого в підлітковому віці, коли над ді­тьми послабляється контроль:

— Розмірковуючи над цією проблемою, я згадую історію шестикласниці, яка не бажає йти до школи і майже весь ми­нулий навчальний рік прогуля­ла, мотивації до навчання в неї вже зовсім немає, — поділила­ся психолог. — Розпитувала і старших підлітків, які сподіван­ня в них щодо шкільного на­вчання і почула багато нарікань на вчителів. Згадала історії ін­ших учнів, які були невгамовни­ми на уроках — за це їх часто просили покинути клас. Або си­туації, спричинені великою три­вогою перед заліковими теста­ми, контрольними, коли в дітей навіть підвищується температу­ра чи виникають інші вияви со­матичних розладів (нудота, голо­вні болі і т.ін.).

Якщо до підліткового віку батьки не сформували інтерес до процесу навчання в школі, на мою думку, варто орієнтува­ти дитину на здобуття професії. Наприклад, іти до профтехучи­лища або технікуму. Так, батьки за згодою сина відвезли його до­кументи до залізничного учили­ща. І врешті-решт підліток став успішно навчатись. У школі лед­ве засвоював програму і мав силу силенну пропусків.

Батькам варто також пра­вильно розставити акценти. По­трібно наголошувати на тому, що дитина навчається для себе. Також не забувайте про режим підлітків, щоб вони, як то кажуть, не загулялись. Надто багато часу «на вулиці» не дасть хороших результатів.

КІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ

Насамперед, потрібно з’ясувати причини прогулів. Без цього проблему не розв’язати. Якщо це певні страхи, то силою від­правляючи дитину до школи, проблеми не залагодити. Без розмови з учителем, класним керівником також не обійти­ся. Практична порада — допо­можіть дитині з предметами, з яких вона демонструє низь­ку успішність. Не забувайте, що в комплексному подолан­ні проблеми ключова роль на­лежить не лише дитині, вчите­лям, а й вам.

Як повідомити дитині про розлучення?

    Перше за все, потрібно це питання обговорити на одинці, тільки батьки, без інших членів родини. Ця розмова, не може бути спонтанною. Ви повинні мати узгоджену позицію з приводу того, як ваша дитина дізнається про розлучення. Звичайно на таке повідомлення має бути виділений певний час, бажано цілий день, який дитина проведе з обома батьками. Необхідно бути з дитиною, тому що дитина може реагувати сльозами, протестом, мовчанням і дитині потрібно дати час проявити свої емоції і реакції.

    Важливо зрозуміти хто буде говорити або як Ви будете говорити, хто головний, хто підтримує. Хтось буде казати, а хтось буде втішати дитину, гладити, тримати за ручку. Якщо будуть емоції, не бояться, дитина може проявляти емоції, єдине, не залишайте її  в цей момент, щоб не відбувалося з її почуттями та емоціями.

    Повідомте дитині, що хочете поговорити про вашу родину і про ті зміни, які відбуваються в ній. Це важливо, тому що дитина тривожиться і не може усвідомити змін які  відбуваються. Це дасть можливість дитині розуміти, що вона нормальна, що її тривожність це нормальна річ і стосується сімейної ситуації, що змінилася.

    Необхідно говорити з дитиною, так щоб вона вас розуміла, що: «Мама і тато не люблять один одного, вони не будуть жити разом, так іноді відбувається у дорослих людей, коли любов іде і вони вже не можуть любити і жити разом». Важливо сказати дитині про розлучення та повідомити, що: «Розлучаються пара, як чоловік і дружина, чоловік і жінка. А тато і мама завжди будуть разом з того моменту як ти у нас народився. Як мама і тато ми будемо піклується про тебе, також любити тебе, ти можеш звертатися до нас з різними питаннями». І найголовніше, необхідно повідомити, що дитина не винна в тому, що батьки розлучаються. Період розлучення болючий для всієї родини, але для дітей особливо. Тому, дуже важливо в цей період,психологічна допомога дітям і батькам.

    Атмосфера готовності відповідати на питання дитини, спілкуватися з нею без сорому і страху - важлива умова ефективної комунікації з дітьми. Головне це довіра, будьте, насамперед, другом для вашої дитини. А у друзів, як відомо, не буває секретів один від одного. Тоді ви завжди зможете зрозуміти свою дитину і допомогти їй в разі потреби.