Батьківські збори «ЩАСЛИВА СІМ'Я. ЯКА ВОНА?»

Хід (проведення) зборів

І. Експрес-діагностика «Чи в достатній мірі Ви контактні з дітьми?»

… Для того, щоб виховувати, безсумнівно, необхідно дуже добре знати особливості дитини, вміти користуватись різними педагогічними прийомами; та ще важливіше вміти спілкуватися з дітьми, досягати взаєморозуміння у спілкуванні з ними.

(Проводиться тестування батьків, після якого вони відразу ж можуть визначити рівень своєї контактності у спілкуванні з дітьми).

ІІ. Знайомство батьків з автобіографіями їхніх дітей.

Класний керівник повідомляє батькам про те, що їхні діти «намалювали» свої біографії, та пропонує їм передбачити, яким є найзаповітніше бажання їхньої дитини. Потім роздає батькам ці автобіографії, і вони порівнюють свої передбачення з відповіддю дитини. (Звучить тиха музика, батьки продовжують знайомитися з автобіографіями дітей).

ІІІ. Рольова гра «Навпаки».

Мета гри полягає в тому, щоб дати батькам можливість відчути, наскільки у спілкуванні з дитиною ми забуваємо, що вона – теж особистість. Сутність гри полягає в тому, що роль дитини виконує хтось із батьків, а роль суворого батька, в якого у спілкуванні переважає авторитарний стиль, бере на себе вчитель. Після гри батьки висловлюють думку, що таке спілкування поглиблює розбіжність між дитиною і дорослим, сприяє накопиченню суперечностей і проблем. Батьки роблять висновок про те, що необхідно змінювати форми і стиль спілкування, щоб досягти позитивного результату.

Представлення класним керівником виховної системи класу і моделі випускника педагогічного ліцею.

Дійсні причини недоліків людини та її невдач зосереджені не в тих обставинах, які її оточують, а в ній самій. І головне завдання позбавлення недоліків – перебудова самого себе, власне самовдосконалення. Саме ця ідея покладена в основу виховної системи класу. Завдання учителя, батьків – допомогти дитині усвідомити себе, повірити в самого себе і в свої можливості та здібності, сприяти саморозвитку дитини.

ІV. Обговорення принципів спілкування.

Безперечно, наступна робота відповідальна і складна, досягти позитивних результатів можна лише при взаємодії сім’ї та школи, співпраці батьків і самих дітей, а тому необхідно розробити принципи взаємодії дорослих і учнів-п’ятикласників.

В процесі дискусії розробляються такі принципи:

1. Взаємоповага і довір’я.

2. Розумна система покарань і позитивне стимулювання – шлях до успіху.

3. Позбавитись правила: погана оцінка – поганий учень. Вірити у творчі сили дитини.

4. «Діти мають робити те, що хочуть, а хотіти вони повинні саме того, чого бажає педагог» (Ж.-Ж. Руссо).

V. На основі виступу класного керівника і думок батьків формулюється рішення батьківських зборів про побудову такої виховної системи класу, яка ґрунтується на ідеї самовдосконалення і саморозвитку школяра

                                  Питання обговорення:

1. Чи був правий Л. Толстой, коли стверджував, що всі щасливі сім'ї схожі, а нещасливі – нещасні по-своєму? За якими ознаками визначаєте, щаслива ця сім'я чи ні?

2.     Який стиль родинних стосунків вважаєте ідеальним?

3.     Що, на ваш погляд, найголовніше в сімейному житті?

4.     Яке місце в сім'ї займають діти?

5.     Чи можна за зовнішнім виглядом дитини встановити, з якої вона сім'ї?

б. Труднощі, які переборює сім'я за період свого існування,

згуртовують чи роз'єднують сім'ю. Свою точку зору аргументуйте прикладами з власного життя.

Обговорення педагогічних ситуацій.

Ось дві розповіді жінок про своїх чоловіків: "Зовні наша сім'я благополучна. Чоловік не п'є, не курить, зарплату всю – додому. Діти вчаться добре. Але немає в сім'ї духовного ладу, спільних інтересів, немає нічого, що об'єднувало б нас.

Чоловік нічого не любить, нічого не хоче, окрім телевізора. З дітьми розмовляти не вміє, та й не бажає, читання літератури на теми виховання вважає марним витрачанням часу, каже: "Я все знаю".

Тоді, коли він у напівдрімоті проводить вечір біля телевізора, я перевіряю, чи вивчив англійські слова син-шестикласник, стежу за тим, як дочка-першокласниця виводить криві літери, а сама думаю, що приготувати на завтра на обід, де у кого відірвався ґудзик, що треба випрати. І так щодня. Кажу "майже" тому, що буває: чоловік і на кухню до мене зайде, і до дітей в щоденник загляне, але це рідко. Частіше він замикається в собі, щоб його ніхто ні про що не питав...

Мабуть, я не відправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нічого не любить і не вміє. Йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер і закинув. Як і батько, надає перевагу телевізорові.

Та якщо не під силу більше переносити висиджування чоловіка перед телевізором, вибухаю і – черговий скандал. Лаюсь., правда, я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни.

Усі роки я билась над проблемою виховання дітей сама. З недосвідченості робила багато помилок. А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладеш в генах і нічого не виправиш. Ось такий теоретик, що влаштувався перед телевізором.

Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою – немічність, наш розлад. Син постійно грубий з сестричкою, вона ж у відповідь не мовчить, огризається. Наодинці намагаюсь присоромити Вітю, весь час стараюсь мирити дітей. Але син мене не слухає, починає не слухати і дочка. Мені дуже важко, інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везуть сімейний віз при чоловікові А як можна змиритися з байдужістю?"

1.     Чи можна вважати благополучною сім'ю, в якій вихованням дітей займається один із батьків?

2.     Як позначається на формуванні особистості участь у вихованні тільки одного з батьків?

3.     Поділіться досвідом спілкування з дітьми у сім'ї.

"Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє дітей – Світлана і Олексій, а допомогти нікому. Мати Віктора, яка жила з нами, потребувала догляду. Я тоді не працювала. "Витягував сім'ю Віктор. Приходив з роботи втомлений, але ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звідки бралися в нього сили займатися дітьми? Вони навперебій розповідали йому про свої справи, про все радились з ним.

Світлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому. Усе робили ми разом. Усе було йому під силу. Ніби він ніколи і не втомлювався. І все добре, що в нього є, він передавав своїм дітям. Вони бачили, який Він справедливий, турботливий. Його мати прожила з нами двадцять вісім років. Недавно її не стало. І ось за всі ці роки ні я, ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір'ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні.

Дочка Світлана працює старшим інженером, громадський діяч, добра господиня, її чоловік – Сергій – славний хлопець, допомагає їй в усьому. Любить свою сім'ю, у них двоє дітей. Ми жили всі разом, і зять, мабуть, брав приклад з чоловіка мого. Сергій завжди говорить: "У нас батько – ідеал".

У синові Олексієві я також бачу якості, які передав йому батько. Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокійний, витриманий, робити вміє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи – батько навчив, коли йому було ще вісім років. Захоплюється Олексій і музикою, добре грає на баяні. Ще він – фотоаматор. Це все від батька. Дружина Олексія Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина. Поїхали недавно в Київську область, вирішили в колгоспі випробувати себе, перевірити, на що здатні. Дуже задоволені.

Мої діти дуже гордяться своїм батьком, як і раніше батька люблять і вважають першим порадником з будь-якого питання. Побільше б таких батьків, з яких діти брали б приклад, особливо сини".

1.     Проаналізуйте описані в цьому листі факти. В чому секрет поваги дружини і дітей до батька?

2.     Що таке батьківський авторитет? Які шляхи його утвердження?

3.     Критично оцініть, чи користуєтесь ви авторитетом у дітей? Як ви стверджуєте свій авторитет?

ОДИН ДЕНЬ – БЕЗ НОТАЦІЙ

(поради батькам)

1.     Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо "вчора попереджали ".

2.     Не квапте, вміння розрахувати час – ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.

3.     Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.

4.     Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй", "Поводь себе добре", "Щоб сьогодні не було поганих оцінок" т.п. Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів. У дитини попереду важкий день.

5.     Забудьте фразу "Що ти сьогодні одержав?" Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитись (пригадайте, як ви самі почуваєтесь після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.

6.     Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.

7.     Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини.

8.     Після школи не поспішайте посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (а в першому класі добре було б години півтори поспати ) для відновлення сил. Найоптимальніший час для приготування уроків від 15до 17 год. Заняття вечорами некорисні, завтра прийдеться все починати спочатку.

9.     Не примушуйте виконувати всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні "перерви".

10. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: "Якщо ти зробиш, то..." Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

11. Під час приготування уроків не сидіть "над душею", дайте можливість працювати самій, але якщо ж потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка ("не хвилюйся все вийде", "давай розберемося разом", "я тобі допоможу"), похвала (навіть якщо не дуже виходить) необхідні. Не акцентуйте увагу на оцінках.

12. Знайдіть (постарайтеся знайти) протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше справи дитини, радості, невдачі, турботи.

13. Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої суперечності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, складності навчання.

15. Запам'ятайте, що навіть "зовсім великі" діти (ми часто говоримо "Ти вже великий" 7 – 8 – річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкавий дотик. Це все заспокоює їх, допомагає зняти напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати контрольну роботу, що буде завтра.

Завтра новий день, і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним, добрим і радісним.

Матеріали для батьківських зборів

«Роль батька у вихованні дитини»

Аналіз проблеми

  

   Батьківський авторитет – це надзвичайно велика впливова сила у вихованні дітей. Біда сучасного суспільства полягає в тому, що ця сила часто зовсім не відчувається.

    Коли мовиться про вплив сім’ї на дитину, то звичайно, перш за все, при цьому мається на увазі вплив матері. До школи, на батьківські збори приходять переважно жінки, листи непрацездатності у поліклініці видають також матерям – такою вже є усталена життєва практика.

    Проте відмінності між чоловічою і жіночою виховними стратегіями, безумовно, існують. Видатний психолог і філософ Ерік Фромм визначає два типи любові: батьківський і материнський. Любов батька завжди є більш вимогливою і справедливою: дитину люблять за певні чесноти і заслуги. А для материнської любові об’єктивність невластива: дитину люблять за те, що вона є.

    На думку Фромма, для нормального розвитку будь-якої людини і материнська, і батьківська любов є однаково необхідною, певне відхилення у якийсь бік призводить до викривлення світовідчуття та порушення поведінки.

    Покоління сучасних дітей формується в атмосфері катастрофічної втрати батьківського авторитету. Відсутність батька, навіть за умов його формальної присутності, - велика біда. Батько, який зволікає, не здатний «звести кінці з кінцями», не може дати дитині позитивний приклад, у нього відсутнє матеріальне підґрунтя для справжнього авторитету. Однак і батько, який надто переймається зароблянням грошей, взагалі забуває про існування сім’ї та дітей. Звичайно, це крайнощі, проте мусимо констатувати, що до них має потяг поведінка сучасних батьків.

Стиль батьківського виховання

    Взаємодія батька з дитиною суттєво відрізняється від материнської взаємодії. Матері прагнуть до спокійного спілкування, а батьки схильні до спонтанності, до нових, непередбачуваних утіх.

    Батьківський «грально-активний» стиль спілкування є ключовим у процесі виховання у дитини емоційного самоконтролю. І в подальшому це знадобиться для встановлення глибинних соціальних відносин у дорослому житті.

   «Діяльні», сповнені веселощами і фізичною активністю стосунки між батьком і дитиною позитивно впливають на навчання, допомагають дитині повірити в себе, не боятися виявляти ініціативу і творчість.

    Своєрідною є природа взаємозв'язку між батьком і дитиною. По-перше, цей зв'язок легше руйнується під час розладу між батьками. По-друге, за результатами багатьох досліджень спостерігається безпосередня кореляція між успіхами людей  в особистісній та професійній реалізації та ступенем їхньої близькості з батьком в дитинстві.

    У батьків та матерів також різні підходи до встановлення дисципліни. Матері схильні підкреслювати  «соціальну вартість» поганої поведінки, зважаючи при цьому перш за все на стосунки між людьми. Класичною є реакція матері – присоромити дитину, яка в чомусь провинилась. Стиль матері маніпулятивний

( « Що ти зробив…. У мене й без того багато роботи, а тут ще й за тобою прибирати…»).

    Під час визначення меж допустимої поведінки батьківський стиль є більш функціональним. Ось приклади, властиві батьківському підходу: «Не хочеш прибирати за собою – не будеш грати на комп’ютері…»

    Психологи вважають , що саме таке поєднання обох підходів – маніпулятивного і функціонального – є просто безцінним для розвитку в дитині совісті.

Реабілітація батьківства.

       Відокремлення чоловіка від сім’ї відбулося внаслідок індустріалізації суспільства. Це сприяло фемінізації домашньої атмосфери та маргіналізації ролі батька.

    Постіндустріальне суспільство створило найбільш сприятливі умови для повернення батьків у сім’ю. Багато сучасних чоловіків прагнуть брати активну участь у вихованні дітей. Так, уже запроваджено декретні відпустки  для тат, а також батькам можуть видаватись «листки непрацездатності» по догляду за хворими дітками. До того ж  у наш час вже немало молодих татусів є присутніми при народженні їхніх дітей і при цьому вони турбуються про них нарівні з дружинами. Це лише перший крок.

Нова парадигма батьківства

    В сучасних умовах новою парадигмою батьківства може бути тато, залучений до виховного дійства.

    До головних ознак залученого батьківства відносяться: почуття відповідальності за дитину, зайнятість у процесі виховання, фізична присутність, матеріальне забезпечення сім’ї, участь у прийнятті рішень.

    Одним із найважливіших факторів виступає час, проведений батьком разом з дитиною. Численні дослідження підтверджують: чим більше часу батько проводить з немовлям при відсутності матері, тим ширшим в подальшому стає його «батьківський репертуар». З іншого боку, немовлята, не позбавлені спілкування з батьком, володіють більш багатим спектром соціальних навичок і більш високим рівнем дослідницьких якостей.

    До того ж важливішою, ніж кількість, виступає якість взаємодії між батьком і дитиною. Істотним, значущим є не лише те, чим зайняті батько й дитина, а ще й те, як вони це роблять, яку роль відіграє батько у цій взаємодії.

   Батьків сьогодні треба навчати як взаємодіяти. І саме тому їм необхідна психолого-педагогічна підтримка і освіта.

Правовий порадник для учнів ,батьків,педагогів.

ПРАВОВИЙ ПОРАДНИК ДЛЯ УЧНІВ, БАТЬКІВ, ПЕДАГОГІВ

Дорослі не повинні сердитися на дітей, 

тому що це не виправляє, а псує.

Януш Корчак

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ.

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов'язане з фізіологічним процесом поступового формування здатностей особи після досягнення певного віку усвідомлювати свої дії та керувати ними й розуміти небезпечність вчинюваних дій.
Згідно зі ст. 22 Кримінального Кодексу України (надалі - ККУ), відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлений головним чином не їхньою тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.
Вчинення злочину неповнолітніми розглядається як пом'якшуюча обставина. Основними видами покарань неповнолітніх є:
- штраф;
- громадські роботи;
- виправні роботи;
- арешт;
- позбавлення волі на певний строк.
    У всіх випадках покарання у виді позбавлення волі неповнолітньому не може бути призначено більш ніж 15 років, у тому числі і призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.
Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років.
Враховуючи, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, ст. 104 ККУ передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише в разі його засудження до позбавлення волі.
Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку, засудження скасовується і він визнається несудимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.
Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов'язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.
Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів вихов¬ного характеру, що можуть застосовуватися до неповнолітніх:
- застереження;
- обмеження дозвілля й встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, трудовому колективу - за місцем роботи за умови, що цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання;
- покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
- направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих установах і порядок їх за¬лишення визначаються законом.

Як правило, примусові заходи виховного характе¬ру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, що не становить великої суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає поміщення його в спеціальну школу або професійно-технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру. При вирішенні цього питання суд враховує, зокрема, що неповнолітній важко піддається вихованню, вийшов із-під батьківського впливу чи впливу педагогічного або трудового колективу, підпав під негативний вплив інших осіб тощо.
До спеціальної школи направляються неповно¬літні правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ - від 14 і до досягнення правопорушником 18-річного віку. Не підлягають направленню і прийому до спеціального учили¬ща неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

До неповнолітнього може бути застосовано де¬кілька примусових заходів виховного характеру.

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ПІДЛІТКІВ У КОНТАКТАХ ІЗ ОРГАНАМИ ПРАВОПОРЯДКУ

Поради щодо уникнення неприємностей з боку закону:

1. Не ходи по вулицях один в пізній час без дорослих, не шукай пригод у небезпечних місцях (на будівельних майданчиках, пустирях, у лісосмугах).

2. Не відчиняй двері квартири стороннім людям.

3. Не спілкуйся з підозрілими особами, відмовляйся від їхніх доручень щось кудись віднести або передати на словах.

4. Не наближайся до п'яних та до людей, які по¬водять себе неадекватно, бо вони можуть бути здатними до непередбачених дій.

5. Не вживай речовин сумнівного або токсичного (клей, ацетон тощо) походження. Пам'ятай, що правопорушення, скоєне в стадії алкогольного чи наркотичного сп'яніння, обтяжує вину.

6. Не носи з собою предмети (ніж, кийок тощо), наявність яких може викликати підозру.

7. Не будь надто впевненим у своїй силі, у сум¬нівній ситуації краще звернися за допомогою до дорослих.

Діти — квіти життя, добре, якщо не дикорослі.

Ілля Герчиков

Як треба себе поводити, якщо тебе затримали працівники міліції:
1. Не тікай та не чини опір працівникам міліції.
2. У якій би ролі ти не потрапив до міліції (свідка, потерпілого, правопорушника), твої права повинні відстоювати твої законні представники, насамперед батьки чи особи, що їх замінюють.
3. Будь чемним із працівниками міліції, не намагайся їх залякувати своїми «впливовими» знайомствами.
4. Знай свої права. Вимагай від працівників міліції пояснення причин твого затримання та обов'язкового роз'яснення твоїх прав.
5. Не бреши, якщо не хочеш говорити правду. Краще мовчи - ти маєш на це право.
6. Обов'язково повідомляй працівникам міліції своє прізвище, ім'я, по батькові, дату народження та домашню адресу. Якщо ти приховуєш ці відомості і твої батьки через це не будуть знайдені, тебе можуть помістити до дитячого приймальника-розподільника на ЗО діб, а це на користь тобі не піде.

Триваліше затримання (арешт) можливе тільки з санкції (дозволу) прокурора. Наприклад, коли неповнолітнього затримано на місці злочину.

Якщо сталося так, що тебе затримали працівники міліції, запам'ятай:
1. Працівники міліції мають право затримати підозрілого неповнолітнього тільки на 3 години для з'ясування його особи.
2. При складанні протоколу про затримання краще бути ввічливим, давати правдиву інформацію про себе (прізвище, ім'я, свій вік та адресу). Це дозволить швидше знайти твоїх батьків, які є твоїми законними представниками.
3. Дуже важливо, щоб протокол затримання був оформлений правильно. Тому перед тим, як підписати протокол, уважно прочитай його, бажано запам'ятати його зміст, а також дату та час твого затримання.
4. Про свої потреби та права бажано вести розмову зі співробітником кримінальної міліції у справах неповнолітніх.
5. Тобі зобов'язані, у разі необхідності, надати медичну допомогу, ти маєш право зателефонувати батькам.
6. Тебе не мають права тримати в камері попереднього слідства разом із дорослими.
7. Міліція не має права допитувати тебе без присутності твоїх батьків, адвоката, педагога, які є твоїми законними представниками. Затримувати тебе мають право не більше ніж на 8 годин після з'ясування твоєї особи.
8. У разі скоєння тобою правопорушення, через 72 години тобі має бути пред'явлено звинувачення. Але не забувай, що за постановою прокурора тебе можуть помістити і до слідчого ізолятору.
9. У слідчому ізоляторі неповнолітні мають перебувати окремо від дорослих.

Якщо тобі довелося побувати в міліції в будь-якій ролі (свідка, потерпілого або правопорушника), головне для тебе - зробити правильні висновки. Такі випадки не додадуть тобі ні авторитету, ні слави.
Більш детальну інформацію про свої права ти можеш отримати в службі у справах неповнолітніх та центрі соціальних служб для молоді за місцем проживання.

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ПО ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ

Визначення прав та обов'язків батьків і дітей викладені в Кодексі про шлюб та сім'ю України (КпШС України)
Цей Кодекс встановлює-порядок і умови одру¬ження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми.
Право на виховання дітей є передумовою здій¬снення обов'язків по вихованню. Право й обов'язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов'язків по піклуванню про здоров'я, фізичний, духовний, моральний роз¬виток, навчання і, підготовку до праці дітей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішен¬ням суду. Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки - повне скасування прав та обов'язків стосовно дітей, за винятком одного матеріального утримання.
Підстави, при наявності яких може постати пи¬тання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 70 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що:
- батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по навчанню і вихованню дітей;
- батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з пологового будинку;
- батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів;
- батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;
- батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;
- батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

Кожна з указаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, яке проводиться тільки в судовому порядку.
Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть позбавлятися батьківських прав за порушення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право й зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Якщо дитина відбилася від рук, рукоприкладство не допоможе.

Костянтин Кушнір

Ст. 59 КпШС України проголошує, що батько та мати мають рівні права й обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Тому, коли йдеться про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосуватись як батька, так і матері або обох батьків.
Для захисту інтересів дитини суд може прийняти рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і передачу на опікування органу опіки та піклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дитини в осіб, у яких вона знаходиться, загрожує її здоров'ю, вихованню та небезпечне для неї (дитина залишається без їжі, одягу, необхідного постійного догляду, ст. 76 КпШС України).
Позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду з цього питання не є остаточним вироком. Наше гуманне законодавство передбачило поновлення в батьківських правах (ст, 75 КпШС України), яке допускається, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти не усиновлені. Поновлення в батьківських правах проводиться тільки в судовому порядку, якщо буде встановлено, наскільки змінились обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Адміністративна відповідальність батьків

Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи із вимог КпАП, за ухилення від виконання своїх обов'язків:
- ст. 184, ч. 1 (за систематичне ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхід¬них умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявності підтверджуючих документів));
- ст. 184, ч. 2 (передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення відповідно до першої частини цієї статті (за наявності підтверджуючих документів));
- ст. 184, ч. З (за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення);
- ст. 184, ч. 4 (до неповнолітніх, які відповідно до ст. 22 Кримінального Кодексу не є суб'єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відповідальність).

Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах і з різними наслідками для батьків. Так постійне нанесення дитині тілесних ушкоджень є підставою не тільки для позбавлен¬ня батьків (чи одного з них) прав, але й притягнення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров'я дитини. Законом передбачено, що якщо суд при позбавленні батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то відповідно до ст. 70 КпШС України він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який повинен вирішити це питання по суті.

Кримінальна відповідальність батьків

У ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.
У ККУ передбачено покарання (ст. 304): обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.
У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією) в ч. З сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього організованою групою, караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.
У ст. 307 (309) ККУ про «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років.
Ст. 324 ККУ охороняє здоров'я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотроп¬ними, карається обмеженням або позбавленням во¬лі на строк до 3 років.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізич¬ного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї відносно іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні пра¬ва і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Фізичне насильство в сім’ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому побоїв, тілесних ушко¬джень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічно¬го здоров'я, завдання шкоди його честі і гідності.

Фізичні ознаки насильства:
- зовнішні пошкодження (відбитки пальців, пас¬ка, сліди цигарок тощо);
- пошкодження внутрішніх органів і кісток, які не є наслідком нещасних випадків.

Психічні ознаки насильства:
- страх фізичного контакту з дорослими;
- намагання приховати причину травми;
- нічні кошмари і страхи;
- самотність, відсутність друзів;
- негативізм, агресивність, жорстоке ставлення до тварин;
- суїцидальні спроби.

Сексуальне насильство в сім’ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недотор¬канність іншого, а також дії сексуального характеру відносно неповнолітнього члена сім'ї.

Фізичні ознаки сексуального насильства:
- ушкодження статевих органів;
- захворювання, що передаються статевим шляхом;
- вагітність.

Психічні ознаки сексуального насильства:
- нічні кошмари і страхи;
- депресія, низька самооцінка;
- невідповідні до віку сексуальні ігри і знання про сексуальну поведінку;
- намагання повністю закрити своє тіло;
- ексгібіціонізм;
- проституція.

Психічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку ін¬шого шляхом словесних образ або погроз, переслі¬дування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захисти¬ти себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

Ознаки психічного насильства:
- затримка фізичного і розумового розвитку дитини;
- енурез, нервовий тік;
- постійно сумний вигляд;
- різноманітні соматичні захворювання;
- неспокій, тривожність;
- порушення сну;
- довготривалий пригнічений стан;
- агресивність;
- схильність до усамітнення;
- невміння спілкуватися.

Економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого житла, їжі, одягу й іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

Ознаки економічного насильства:
- відсутність адекватних віку і потребам дитини їжі, одягу, житла, медичної допомоги, освіти;
- крадіжка їжі;
- санітарно-гігієнічна недбалість; хворобливість;
- агресивність.

Не бийте дитину, щоб потім не відігралася 
на ваших улюблених онуках.

Ілля Герчиков

Жертва насильства в член сім'ї - який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї.
Попередження насильств в сім'ї - система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї.
Захисний припис - спеціальна форма реа¬гування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх що¬до жертви насильства в сім'ї, яким особі, що вчинила це насильство, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім'ї.

Віктимна поведінка - поведінка потенційної жертви насильства в сім'ї, що провокує це насильство.

Органи та установи, на які покладається здійснення заходів із попередження насильства в сім'ї:
1. Спеціально вповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї.
2. Служба дільничних інспекторів міліції та кри¬мінальна міліція у справах неповнолітніх.
3. Органи опіки та піклування.
4. Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї:
- кризові центри для жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;
- центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

Підстави для вжиття заходів із попередження насильства в сім’ї:
- заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства;
- висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї в разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
- отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї.